Головна / Захворювання / Короткозорість (міопія)

Короткозорість (міопія)

Короткозорість – це оптичне порушення роботи ока, при якому погіршується чіткість зору вдалину.

Яким чином людина бачить? Око виконує функцію високоточного «фотоапарата з багатофокусними лінзами». При погляді на будь-який предмет від його поверхні відбиваються промені штучного або природного освітлення, вони проходять передній відділ ока, заломлюються системою очних лінз, через зіницю проникають всередину та фокусуються в одну точку на задньому полюсі очного яблука, вистеленому нервовою оболонкою – сітківкою. Завдяки чіткому фокусуванню людина отримує чітке зображення.

При короткозорості порушується фокусування світлових хвиль на сітківці, що призводить до нечіткості зору вдалину. Найчастіше, в силу певних причин, змінюється форма ока, воно видовжується. Таким чином, точка фокусу вже «не дотягується» до нервових клітинок, а виникає перед ними, змазуючи зображення.

Види короткозорості:

  • вроджена;
  • спадкова;
  • набута.

У більшості випадків вроджена та спадкова короткозорість проявляються вже в ранньому дитячому віці. Суть полягає в тому, що дитина отримує в спадок певну форму очного яблука, так само як форму носика, губ, очей тощо. Таким чином, форма ока виступає фенотипічною ознакою (ознакою схожості на своїх предків).

Набута короткозорість виникає у віці 7–16 років, при зоровому перенавантаженні ока на близьку відстань. Погане освітлення, неправильна поза тулуба при читанні та письмі, надмірне користування комп’ютером, телевізором, ігри на мобільному телефоні – все це перевантажує дитяче око та створює сприятливі умови для анатомічних змін.

Розрізняють три ступені короткозорості, залежно від яких існують певні анатомічні та функціональні зміни:

  • слабкий ступінь – короткозорість до – 3,0 діоптрій;
  • середній ступінь – короткозорість до – 6,0 діоптрій;
  • високий ступінь – короткозорість більше – 6,0 діоптрій.

Найчастіше слабка стадія – це пристосувальна набута короткозорість. Вона не несе небезпеки різкої втрати зору чи злоякісного перебігу і потребує лише звичайної корекції та спостереження.

При середній та високій стадіях короткозорості можливі небажані зміни очного дна. Внаслідок надлишкового перерозтягнення ока перерозтягується та потоншується сітківка, виникають ділянки порушення трофіки клітин, корекція не дає бажаного зору, можливі ускладнення у вигляді розривів та відшарувань сітківки. Ці стадії вимагають і від пацієнта, і від лікаря підвищеної уваги, обов’язкових оглядів з широкою зіницею, корекцію, курсів консервативного підтримуючого лікування сітківки, а при необхідності – профілактичної периферичної лазеркоагуляції сітківки.

Потрібно розуміти, що короткозорість як захворювання не лікується, тому що на сьогодні неможливо вкоротити форму ока. Короткозорість можна лише корегувати.

Методи корекції:

  • окулярна корекція;
  • корекція контактними лінзами (жорсткими, м’якими, парагоновськими-нічними);
  • рефракційна лазерна корекція (LASEK, LASIK).

Окулярну корекцію можливо призначати вже з раннього дитячого віку. Корекція контактними лінзами потребує догляду за ними, тому перш за все звертається увага на свідомість та зрілість дитини.

Рефракційна хірургія – лазерна корекція короткозорості – проводиться після досягнення 18 років, при бажанні пацієнта та відсутності протипоказів.

При наявності патологічних змін на очному дні обов’язкове проведення укріплюючої профілактичної лазерної коагуляції сітківки, що значно знижує ризик можливої сліпоти.