Сітківка представляє собою тоненьку плівочку, що вистилає людське око з середини та складається з мільйонів світлочутливих клітин – паличок та колбочок. Палички та колбочки називають фоторецепторами, вони здійснюють первинну обробку зорового сигналу. Світлові хвилі проходять передні оптичні заломлюючі середовища (рогівка, кришталик), перетинаються поміж собою та фокусуються в одній точці на сітківці, яка, в свою чергу, забезпечує сприймання зображення, перетворення його в нервовий імпульс та передачу до головного мозку. Головний мозок здійснює обробку отриманого сигналу та перетворює його на цілісний образ.
Лікар здійснює огляд сітківки під час огляду очного дна. При цьому виділяємо певні анатомічні ділянки. У центральній зоні розрізняємо зоровий нерв, судини та макулярну область. Найважливіша ділянка сітківки – макула, це зона, в якій зібрані фоторецептори, що відповідають за чіткість зору людини, можливість фокусувати погляд, роздивлятися дрібні деталі, завдяки цій зоні людина розрізняє кольори. При враженні макулярної області відмічається значне погіршення зору та якості зображення. Виражені зміни можуть призвести до сліпоти.
Периферична частина сітківки відповідає за просторовий, периферичний зір, окреслюючи певне поле зору людини. Завдяки цій області ми маємо змогу бачити в сутінковий та темний час доби.
Можливі три стадії враження фоторецепторів:
- дистрофія (порушення та уповільнення трофіки нервових клітинок; найчастіше виникає внаслідок судинних змін та змін, пов’язаних з віковим уповільненням обмінних процесів; знижує зір, але піддається консервативному лікуванню);
- атрофія (відмирання нервових клітинок, з повною відсутністю зорової функції);
- дегенерація (переродження тканин ока в рубцеву тканину).